Петренко Михайло Миколайович

Біографія:

Михайло Миколайович Петренко (1817, ймовірно у Слов'янську, Ізюмського повіту — 25 грудня 1862, Лебедин) — український поет Харківської школи романтиків. Він є автором відомих віршів, що стали народними піснями, таких як «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…», «Взяв би я бандуру…», «Ходить хвиля по Осколу…».

 

Народився Михайло в родині губернського секретаря Миколи Дмитровича Петренка. Точне місце його народження досі обговорюється, проте найімовірніше це Слов'янськ. Початкову освіту здобув у Слов'янську, а з 1833 року проживав і навчався в Харкові. У 1837 році вступив на юридичний факультет Імператорського Харківського університету, який закінчив у 1841 році.

 

Після закінчення університету Михайло Петренко працював по цивільному відомству. Він був затверджений у чині губернського секретаря, а згодом став виконувати обов'язки столоначальника карного суду, отримавши звання колезького секретаря. У 1849 році працював наглядачем повітового училища у місті Лебедині (Сумська область). У 1855-1856 роках брав участь у Кримській війні, за що був нагороджений медаллю «На згадку про війну 1853–1856 рр.». Просування по службі включало також отримання чинів титулярного радника та колезького асесора.

 

Михайло Миколайович був одружений на дворянці Ганні Євграфівні Миргородовій, з якою мав п'ятеро дітей: Миколу, Марію, Євграфа, Людмилу і Варвару.

Творчість Михайла Петренка, хоч і не велика за обсягом, є значною для української літератури. Його поезії вперше з'явилися в альманасі «Сніпъ» у 1841 році під загальним заголовком «Думки». До циклу «Небо» належить одна з найвідоміших його поезій – «Дивлюся на небо, та й думку гадаю…». Також відома його драматична робота — перша дія п'єси «Найда».

 

Петренко Михайло, написав багато різних ліричних віршів, на деякі його вірші була написана музика. Він також є автором всім відомої пісні "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю".  

 

Його твір - Дивлюсь я на небо, який був опублікований в 1841 році, зазнав деяких змін і відрізняється від оригінального твору.  Оригінальний твір Петренка, мав назву "Недоля" і мав інший текст.  Зміну твору "Недоля", приписують Тарасу Шевченку, він його трохи переписав і з таким текстом появилась пісня "Дивлюся на небо та й думку гадаю".

 

На відміну від пісні "Дивлюся на небо та й думку гадаю", пісня "Взяв би я бандуру" зазнала значних змін.

 

Вірш, поета Петренка Михайла Миколайовича, у оригіналі мав інший текст і іншу назву. Він називаюся «Туди мої очі, туди моя думка», на базі цього вірша, появилася пісня «Де Крим за горами».

 

Де Крим за горами,

Де сонечко сяє,

Ой, там моя мила

Голубка літає.

 

Закрилась від мене

Небом і землею

А я сам зостався

Навік сиротою.

 

Цілий день не їм я,

У ночі не сплю,

Одні тільки муки

У світі терплю.

 

А все через очі…

Коли-б я їх мав,

За ті карі очі

Душу-б я віддав.

 

Марусенько люба,

Пожалій мене,

Візьми моє серце,

Дай мені своє.

 

Взяв би я бандуру

Тай заграв, що знав.

Через тії очі

Бандуристом став.

 

Слова пісні, у різні роки змінювалися народом, та в різних регіонах України її співали по різному, тому на сьогоднішній день, існує декілька версій цієї пісні, тексти пісні відрізняються послідовністю, рядків, куплетів, назв твору і навіть слів.

 

Помер Михайло Петренко 25 грудня 1862 року в місті Лебедині від лихоманки у віці 45 років.