(слушать - скачать mp3 слухати - скачати)
Українська народна пісня
Слова і музика народні
Виконує: Дмитро Гнатюк
Текст пісні
Ішов козак по стежці по межі терени
І здибав він дівчину, що несла пироги.
Ой, чули, чули, чули, ой, чули, чули ви,
І здибав він дівчину, що несла пироги.
«Дівча моя хороше, чи знаєш мої сни,
Що я тебе кохаю і з сиром пироги.»
Ой, чули, чули, чули, ой, чули, чули ви,
Що я тебе кохаю і з сиром пироги.»
Дівчина як почула козацькі мрії-сни,
Відразу запросила на свіжі пироги.
Ой, чули, чули, чули, ой, чули, чули ви,
Відразу запросила на свіжі пироги.
Не міг козак діждатись щасливої пори,
Дівча його цілує, а він їсть пироги.
Ой, чули, чули, чули, ой, чули, чули ви,
Дівча його цілує, а він їсть пироги.
Коли це із-за лісу взялися вороги,
Взяли собі дівчину із сиром пироги.
А то були мисливці – ніякі вороги,
Козак із переляку сховався в бур’яни.
Ой, чули, чули, чули, ой, чули, чули ви,
Козак із переляку сховався в бур’яни.
Козак гірко заплакав: «Ви кляті вороги,
Візьміть собі дівчину – віддайте пироги!»
Ой, чули, чули, чула, ой, чули, чули ви,
Візьміть собі дівчину – віддайте пироги!»
Дмитро Гнатюк, народився, в селі Мамаївці (нині Кіцманського району Чернівецької області), що тоді входило до складу Румунського королівства в селянській родині. Батько — Михайло Дмитрович (1898—1987), мати — Марія Іванівна (1898—1962). Батьки жили небагато, але мали авторитет у місцевих жителів. У родині було шестеро дітей, і нерідко Михайло Гнатюк, вирушаючи у справах до Чернівців, залишав Дмитра за старшого. Батько під час Першої світової залишився без ноги, тож Дмитро змалку був залучений до праці у сільському господарстві. В умовах румунської окупації закінчив румунську школу. Юнак брав участь у церковному хорі, отець Мирослав відразу відчув талант молодого Дмитра та навчив його музичної грамоти. Згодом, Дмитро організував у школі гурток художньої самодіяльності, і навіть сам поставив спектакль «Сватання на Гончарівці». «Прем'єра» відбулася у звичайнісінькій клуні, бо в селі не було клубу. Звідти винесли сіно, зробили поміст, декораціями були принесені з хат килимки. Та попри все, вистава мала величезний успіх. Згодом на районній олімпіаді художньої самодіяльності ця постановка отримала високу оцінку. Її навіть збиралися відправити до Києва, але грянула Друга світова.
З початком радянської окупації (1940), приєднання регіону до УРСР та пізнішого вторгнення німців, втратив старшого брата Івана, який навчався у Румунії, а з поверненням на батьківщину був звинувачений у шпіонажі і страчений. Під час Другої світової війни й повторної румунської окупації Дмитро Гнатюк жив у евакуації в місті Нижня Салда Свердловської області, де отримав додаткову середню освіту та змушений був з 1944 року працювати металургом.
Після війни, повернувся у Чернівці. З 1945 року. артист, соліст Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Режисер театру Василь Василько запропонував Гнатюку зіграти Миколу в спектаклі «Наталка-Полтавка». Молодий артист працював по 14 годин — так йому хотілося вдосконалити свою роль. Невдовзі режисер зателефонував своєму другові, оперному співаку та педагогу Івану Паторжинському і сказав, що направляє до нього молодого співака, який бажає вчитися. Улітку Дмитро зміг приїхати до Києва, проте ніяк не міг знайти консерваторію. Питавши у перехожих ті помилково направили його до театрального інституту. Там він успішно склав іспити на режисерський факультет, а потім ректор Семен Ткаченко запитав у Гнатюка, чи може той що-небудь заспівати. Дмитро заспівав «Дивлюсь я на небо», а ректор здивувався і сказав, що йому треба було в консерваторію йти. Зрештою, розібравшись у чому річ, Семен Михайлович сам відвів Гнатюка до Паторжинського. Після отримання диплома Дмитра Михайловича прийняли до Київського оперного театру, якому він залишився вірним на все життя.
Пізніше стає солістом Київського театру опери і балету (1951–1988), директором (1979–1980), режисером (1980–1988). Водночас 1983–1993 роки. завідувач кафедри оперної підготовки Київської консерваторії. До 90-річчя видатного співака Василь Фольварочний присвятив Дмитру Гнатюку роман-хроніку "На висотах орлиного лету".
Закінчив Київське музичне училище, у 1951 року. Київську державну консерваторію (клас І. С. Паторжинського).
З 1951 року. соліст Київського театру опери і балету ім. Т. Шевченка . У 1979—1980 роках — директор, в 1980—1988 — режисер, в 1988 -2011 — художній керівник і головний режисер (понад 20 постановок), з 2011 — режисер театру . Ставив спектаклі в оперній студії Київської консерваторії і Донецькому театрі опери та балету ім. А. Солов'яненка.
У 1960 записав пісню «Два кольори», грамплатівки з якою скуповувалися величезними тиражами, пісня звучала в телепередачах і на радіостанціях. Незабаром співак закріпив успіх, виконавши «Пісню про рушник». У тому ж році Дмитро Гнатюк отримав звання Народного артиста СРСР. В 1975 здобув другу освіту, закінчивши Київський інститут театрального мистецтва за спеціальністю режисер.
З 1985 року — також режисер Київського дитячого музичного театру (з 2005 року — Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва). У 1983—1990 роках — завідувач кафедрою оперної підготовки Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського (з 1985 — доцент, з 1987 — професор).
За час своєї кар'єри Дмитро Гнатюк дав незліченну кількість концертів, поставив понад два десятки вистав, записав 6 компакт-дисків і понад 15 платівок. Викладав у столичній консерваторії (Національній музичній академії імені Петра Чайковського), був головним режисером оперного театру.
Помер 29 квітня 2016 року в Києві на 92-му році життя. Похований на Байковому кладовищі. У 2016 році архів співака знайшли на смітнику біля будинку, в якому він раніше жив. 8 коробок вагою 50 кг містили листи, документи, афіші й світлини.
Інформація про співака взята з Вікіпедії
Tags; із сиром пироги скачати ремікс mp3, слушать пісню онлайн