Прощався стрілець зі своєю ріднею


 

Українська народна пісня

Слова - музика: Пресова квартира УСС

 

Прощався стрілець зі своєю ріднею,

І поїхав в дорогу далеку.

За свій рідний край, за стрілецький звичай

Прийняв бій за свою перемогу.

 

А вітер колише шовкову траву,

Молодий дуб додолу схилився,

Листям шелестить... Вбитий стрілець лежить,

Над ним коник його зажурився.

 

Ой коню, мій коню, не стій наді мною,

І землі не розкопуй копитом.

Біжи коню мій, скажи неньці рідній,

Що я лежу у лісі забитий.

 

Хай батько, і мати, і рідні ісестри,

Нехай вони за мною не плачуть.

Я у лісі лежу, за ріднею тужу,

Чорний крук наді мною вже кряче".

 

Немало козацтва за волю лягло,

І ніхто з них вже більше не встане.

Україна була, Україна жива,

Україна ще знову повстане.


Ой у лузі червона калина 

Січові стрільці, УСС,  Галицька армія,  ЗУНР

Їхав козак на війноньку 

Січові стрільці, УСС,  Галицька армія

Ідея про заснування Пресової квартири УСС зародилася в 1914 році завдяки ініціативі сотника Никифора Гірняка, четарів Петра Герасиміва та Юліана Буцманюка, Івана Іванця, підхорунжого Миколи Угрина-Безгрішного, лікаря Івана Рихла. Як формація УСС цей осередок сформувався з початком 1915 року.

 

У Пресової кватири були осередки на фронті, а також у Запасній сотні УСС (стрільці називали її «кошем», «кадрою») й Вишколі УСС, які здійснювали вишкіл добровольців, котрі поповнювали ряди Леґіону. Фронтовим осередком Пресової кватири від її створення керував Юліан Буцманюк, а з травня 1915 року  керував  Іван Іванець. 

 

Діяльність Пресової квартири в Коші розпочалася 9 березня 1915 року та полягала передусім у забезпеченні загальної освіти та поглибленні національної свідомості стрільців. Завдяки активній діяльності Пресової квартири творилася стрілецька література, видавалися часописи, які мали значний вплив не тільки на стрілецьке середовище, але й формували національну свідомість та розвивали ідею української незалежності серед широких верств населення.

 

Стрілецьку музику творили підхорунжі Михайло Гайворонський, Роман Купчинський, Лев Лепкий, Антін Баландюк та інші. Духовий оркестр під керівництвом підхорунжого Михайла Гайворонського на весну 1917 року нараховував до 30 музикантів. Працювали струнний та смичковий оркестри, хор під керівництвом підхорунжого Леся Гринішака.

 

Стрілецькі поезія та музика поєдналися в такому феномені, як стрілецькі пісні, у яких звучали патріотичні, журливі, любовні, жартівливі мотиви. Свідченням їх сили стало те, що, незважаючи на страшні репресії, вони збереглися в народній пам'яті і стали загальнонаціональним надбанням української культури.