Слухати пісню - Очі волошкові


Слова:Анатолій Драгомирецький

Музика:Степан Сабодаш

 

Я іду багряним садом,

Туман ляга на лист опалий.

Тут колись ходили рядом,

А навкруги весна буяла.

 

Приспів:

Ой ви, очі волошкові,

Мов троянди пелюстки – вуста,

Стан твій ніжний, смерековий,

Ти – веснянка моя чарівна.

 

Не забуть мені ті ночі –

Цілунок губ твоїх медовий.

І тепер так серце хоче

Твої вуста відчути знову.

 

Приспів:

 

Дні ідуть, літа минають,

Душа зове – прийди, кохана.

Ти повернешся, я знаю,

Моя любов, моя жадана.

 

Приспів:

Ой ви, очі волошкові,

Мов троянди пелюстки – вуста,

Стан твій ніжний, смерековий,

Ти – веснянка моя чарівна.

 

Музику до пісні "Очі волошкові". в 1964 році, написав український композитор Сабадаш Степан Олексійович.

 

Народився 5 червня 1920 року в селі Ванчинець (нині Новоселицького району Чернівецької області). З дитинства захоплювався музикою, співом. З 13 років навчався гри на скрипці у регента церковного хору Івана Кіріяка. За порадою останнього в 15 років почав самостійно навчатися грі на трубі і вже через півроку був прийнятий до професійного духового оркестру села Ванчиківців.

 

У 16 років, Степан уже керував цим оркестром, а у 18-річному віці почав опановувати акордеон і невдовзі став найкращим акордеоністом не лише Буковини, а і Румунії. Був запрошений працювати на Бухарестське радіо, проте з політичних міркувань відмовився від цієї пропозиції.

 

У 1940 році, з приходом радянської влади на Буковину, вступив до Чернівецького музучилища , клас акордеона. Враховуючи віртуозне виконання творів на вступному іспиті, був зарахований відразу на другий курс і закінчив училище за рік. У 1941–1944 роках навчався в приватній румунській консерваторії Чернівців по класу акордеона, Паралельно працював у ресторані, заробляючи на життя і оплату навчання.

 

У 1944 році, почав працювати в Чернівецькій філармонії, де було створено естрадний ансамбль. Згодом був призваний до лав Червоної армії. Створив ансамбль з числа військовослужбовців-артистів, який виступав у військових частинах 4-го Українського фронту аж до закінчення війни. Після демобілізації працював у Чернівецькому українському драмтеатрі концертмейстером, одночасно керував свінговим оркестром при Чернівецькому будинку офіцерів. Згодом, разом з Іллею Міським, створили естрадний оркестр при кінотеатрі імені О. Кобилянської. Невдовзі був створений ще один оркестр у кінотеатрі «Жовтень» і визнаний найкращим серед оркестрів кінотеатрів України. Для цих оркестрів Степан Олексійович написав багато оркестрових творів.

 

З 1951 року, періодично створював самодіяльні хори. Один із них — Першої трикотажної фабрики, яким керував 16 років. У 1954 році цей колектив на республіканському огляді художньої самодіяльності посів 1 місце.

 

У 1952 році, вдруге вступив у Чернівецьке музичне училище — уже на хорово-диригентне відділення. Створив міську хорову капелу при Палаці текстильників. За короткий час капела (100 учасників) стала високопрофесійним колективом, була поставлена навіть опера Мусоргського «Борис Годунов».

 

Протягом багатьох років популяризує хоровий спів, писав тематичні пісні і робив оркестровки для супроводу хору і танцювальних колективів. Часто йому доручали керівництво хорами гала-концертів, найбільшим із них був тритисячний хор на святі весни в Чернівцях.

 

З 1967 року жив в Києві. Працював керівником музично-інструментального ансамблю Жовтневого палацу, виступав зі звітними авторськими концертами в Україні та в республіках СРСР. Був членом Музфонду та Музичного товариства України.

 

Помер 28 серпня 2006 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі

Write a comment

Comments: 0