Біографія: Микола Костянтинович Зеров (1890-1937) — видатний український поет, перекладач, літературознавець і критик, а також лідер групи "неокласиків" та одна з центральних постатей "Розстріляного відродження".
Біографія та діяльність:
Ранні роки: Народився 26 квітня 1890 року в місті Зіньків на Полтавщині. Його батько був учителем і завідувачем міської школи. Початкову освіту здобув у рідному місті, а середню – в Київській гімназії.
Освіта та викладацька діяльність: Закінчив Імператорський університет Святого Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) у 1912 році, де вивчав філологію. З 1917 по 1920 рік редагував бібліографічний журнал "Книгар". Викладав латину, українознавство, а згодом став професором української літератури в Київському інституті народної освіти (1923-1935), де очолював кафедру української літератури. Також викладав у Київському архітектурному інституті та інших навчальних закладах.
Неокласицизм: Микола Зеров був ідеологом та лідером літературної групи "неокласиків". Цей напрямок виступав за повернення до класичних форм та ідеалів, орієнтацію на найкращі зразки європейської та античної культури. Неокласики, до яких також належали Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, прагнули до високої художньої майстерності, естетичної досконалості та інтелектуальної лірики, відмовляючись від соціалістичного реалізму та політизованості в мистецтві.
Творчість:
Поезія: Відомий як майстер сонетної форми та александрійського вірша. У його поезії переважали естетичні, історичні та класичні теми.
Переклади: Був видатним перекладачем античної поезії (Вергілій, Горацій, Марціал), а також творів французьких поетів (Ронсар, Ередіа, Готьє) та інших авторів (Адам Міцкевич, Іван Бунін). Його переклад "Енеїди" Вергілія, над яким він працював багато років, вважається значним досягненням, хоча рукопис був втрачений.
Літературознавство та критика: Писав літературознавчі статті, передмови до видань українських письменників XIX-XX століть, які пізніше увійшли до його збірок "До джерел" (1926) та "Від Куліша до Винниченка" (1928). Він також розробляв курси з історії української літератури.
Репресії та "Розстріляне відродження":
Микола Зеров був однією з центральних фігур "Розстріляного відродження" – покоління українських митців 1920-х – початку 1930-х років, яких було репресовано радянською владою. Його відданість класичним канонам та відмова від ідеологічного тиску зробили його мішенню.
З 1926 року його діяльність як поета та критика почала заборонятися.
Восени 1934 року його звільнили з посади професора університету, і він був позбавлений можливості займатися науковою роботою.
У січні 1935 року його заарештували за звинуваченням в антирадянській діяльності та засудили до 10 років ув'язнення.
3 листопада 1937 року Микола Зеров був розстріляний у Сандармосі (Карелія, Росія) разом з багатьма іншими представниками української інтелігенції під час масових сталінських репресій.
Микола Зеров залишив значний внесок в українську літературу, збагативши її інтелектуальною лірикою, досконалими поетичними формами та якісними перекладами. Його трагічна доля є символом знищення української інтелігенції в радянські часи.
Відео - Микола Костянтинович Зеров