Микола Гурович Куліш (1892-1937) — видатний український драматург, письменник, режисер, громадський діяч, один з найяскравіших представників "Розстріляного Відродження".
Біографія: Народження: 18 грудня 1892 року в селі Чаплинка Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині Херсонська область, Україна) у бідній селянській родині.
Освіта: Навчався в церковно-парафіяльній школі, потім в Олешківському міському училищі. Завдяки допомозі місцевої інтелігенції зміг продовжити навчання. Вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету, але його навчання перервала Перша світова війна.
Військова служба: Був мобілізований до царської армії, закінчив Одеську школу прапорщиків. У 1915-1917 роках перебував на передовій, отримав поранення та контузію. На фронті продовжував писати вірші та невеликі драматичні сцени.
Громадська та політична діяльність: У 1918 році очолював міськвиконком Олешок, був головою місцевої ради, організатором «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні. У 1919 році вступив до більшовицької партії. У 1922-1925 роках працював інспектором Наросвіти в Одесі та Зінов'євську (Кіровограді), де організовував українські школи та розробив український буквар «Первинка».
Літературна та театральна діяльність: У 1925 році переїхав до Харкова, тодішньої столиці УРСР, де повністю поринув у літературну творчість. Був членом літературної організації "Гарт", а у 1926 році став президентом ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури). Редагував журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок». Був членом «Політфронту» та очолював Українське товариство драматургів і композиторів (УТОДІК). Тісно співпрацював з театром Леся Курбаса "Березіль", де ставилися багато його п'єс.
Репресії та смерть: На початку 1930-х років твори Миколи Куліша почали піддаватися жорсткій критиці з боку радянської влади, їх визнали "ворожими" та "буржуазно-націоналістичними". Багато його п'єс були заборонені. 8 грудня 1934 року його заарештували за звинуваченням в участі у "контрреволюційній боротьбистській організації" та засудили до 10 років таборів. Розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) разом з іншими представниками української інтелігенції, що стало частиною трагедії "Розстріляного Відродження".
Творчість:
Микола Куліш написав чотирнадцять п'єс, шість з яких були опубліковані за його життя. Його твори відзначаються глибоким психологізмом, новаторством форми та гострою сатирою на тогочасні суспільно-політичні реалії. Він сміливо піднімав національні проблеми, конфлікти між ідеалами революції та радянською дійсністю.
Вибрані твори:
"97" (1924) — драма про голод 1921-1922 років на Херсонщині, вважається початком радянської української драми.
"Комуна в степах" (1925) — продовження "сільської трилогії".
"Отак загинув Гуска" (1925) — комедія, що висміює суспільні пороки.
"Хулій Хурина" (1926) — комедія-фарс з елементами експресіонізму.
"Народний Малахій" (1927) — трагікомедія, що викриває облудність комуністичних ідеалів та ілюзії "нової людини".
"Мина Мазайло" (1929) — сатирична комедія, яка висміює міщанство, національне пристосуванство та проблеми українізації. Ця п'єса досі вважається класикою української сатиричної драматургії.
"Патетична соната" (1930) — драма, що зображує боротьбу трьох сил (комуністичної, білогвардійської та національно-патріотичної) у 1917-1918 роках.
"Маклена Ґраса" (1933)
"Прощай, село!" (1933) — завершення "сільської трилогії".
Творчість Миколи Куліша була заборонена в СРСР до 1950-х років, після чого почалося поступове її повернення. Він є одним з найважливіших українських драматургів, чия спадщина продовжує бути актуальною і сьогодні.
Відео - Микола Гурович Куліш