Любо братці любо

Населений пунк  Чорний Єрик  на Кубані
Населений пунк Чорний Єрик на Кубані

Пісня «Любо братці любо» це дання козацька пісня. Події які описує пісня відбувались на етнічних козацьких землях які знаходились в Тмутаракані в Приазов’ї.

 

Як стверджують російські дослідники у першому оригінальному  варіанті пісні оспівується бій під час Російської - Турецької війни 1774 року який відбувся між козаками і татарами у річки Великі грязі (Тюркською мовою - ріка Калали) 

 

Бій відбувся між козацьким обозом і татарами які намагалися цей обоз захопити. Козацьким обозом керував отаман Платов Михайло Іванович, козаки цей бій виграли.

 

На Великой Грязи, там где Чёрный Ерик,

 

Татарва нагнала сорок тысяч лошадей.

 

И взмутился Ерик, и покрылся берег

 

Сотнями порубанных, пострелянных людей!

 

В пісні також згадується  Чорний Єрик. Слово «єрик» це тюркське слово,  яке перекладається  як невелика річна протока, або штучно викопаний водяний рів , по сучасному «арик». На  Дону були і є подібні назви місць, існує  річка  Чорний Єрик , також є ріка  Козачий Єрик. Існують також на Дону поселення з подібною назвою,  хутір  Козачий Єрик ,Чорний Єрик.

 

Якою мовою  був написаний оригінал цієї козацької пісні достеменно невідомо . Якщо  вважати що ця пісня давня і була написана в 1774 році то  логічно  думати що ця пісня була написано тією мовою  на якій розмовляли люди в тій місцевості де ця пісня  була написана. Швидше за все пісня була написана малоросійською мовою.  Якщо  переглянути старий радянський фільм Олександр Пархоменко, то в цьому фільмі  цю пісню виконують російською мовою з українським акцентом і використовують у пісні  українські слова,  порубаних, не приходиться, куля , тужить .

 

Пісня з фільму Олександр Пархоменко  

 

Пісня «Любо, братці, любо»   в українському варіанті  була записана етнографом Олександром Грибом  більше п'ятнадцяти  років тому на півдні України. Насправді "Любо, братці, любо" в оригіналі завжди звучала українською мовою , адже у війську Нестора Махна 98 відсотків бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну і нині є фольклором для анархістів усього світу.

 

 

Українська народна пісня

 

Як батько заграє, - ворог враз ридає;
То іти до кого молодому козаку?!
Червоні ліворуч, білії праворуч,
А я піду до батька на гражданськую війну.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.

 

Із валки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткі батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр,
"Висікти сволоту!", цівку плечем впер.

 

А першая куля, а першая куля
Порснула по мені та спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Вранила коня, ще за світа дня.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.

 

А третяя куля, а третяя куля
Вцілила мене, мого коня нехай мине.
Як терпець урвався - то не налякать,
Тільки б дотягнуться, а на смерть начхать.

 

Не сумуйте батьку, нічого пенять,
Ті хто виноваті вже навіки сплять.

А що не владнали та не домайстрували
Буде того зілля нашим дітям дорубать.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.

 

Годі на сьогодні, браття, храбрувать,
Коні натомились, хлопці хочуть спать.

Нічого не шкода, ні врага-ірода,
Шкода тілько волі та буланого коня.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.