Любо братці любо

Історію пісні  читайте в відеоблогах.  

 

Українська народна пісня

 

Як батько заграє, - ворог враз ридає;
То іти до кого молодому козаку?!
Червоні ліворуч, білії праворуч,
А я піду до батька на гражданськую війну.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.

 

Із валки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткі батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр,
"Висікти сволоту!", цівку плечем впер.

 

А першая куля, а першая куля
Порснула по мені та спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Вранила коня, ще за світа дня.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.

 

А третяя куля, а третяя куля
Вцілила мене, мого коня нехай мине.
Як терпець урвався - то не налякать,
Тільки б дотягнуться, а на смерть начхать.

 

Не сумуйте батьку, нічого пенять,
Ті хто виноваті вже навіки сплять.

А що не владнали та не домайстрували
Буде того зілля нашим дітям дорубать.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.

 

Годі на сьогодні, браття, храбрувать,
Коні натомились, хлопці хочуть спать.

Нічого не шкода, ні врага-ірода,
Шкода тілько волі та буланого коня.

 

Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.