Любо братці любо
Пісня «Любо братці любо» це дання козацька пісня. Події які описує пісня відбувались на етнічних козацьких землях які знаходились в Тмутаракані в Приазов’ї.
Як стверджують російські дослідники у першому оригінальному варіанті пісні оспівується бій під час Російської - Турецької війни 1774 року який відбувся між козаками і татарами у річки Великі грязі (Тюркською мовою - ріка Калали)
Бій відбувся між козацьким обозом і татарами які намагалися цей обоз захопити. Козацьким обозом керував отаман Платов Михайло Іванович, козаки цей бій виграли.
На Великой Грязи, там где Чёрный Ерик,
Татарва нагнала сорок тысяч лошадей.
И взмутился Ерик, и покрылся берег
Сотнями порубанных, пострелянных людей!
В пісні також згадується Чорний Єрик. Слово «єрик» це тюркське слово, яке перекладається як невелика річна протока, або штучно викопаний водяний рів , по сучасному «арик». На Дону були і є подібні назви місць, існує річка Чорний Єрик , також є ріка Козачий Єрик. Існують також на Дону поселення з подібною назвою, хутір Козачий Єрик ,Чорний Єрик.
Якою мовою був написаний оригінал цієї козацької пісні достеменно невідомо . Якщо вважати що ця пісня давня і була написана в 1774 році то логічно думати що ця пісня була написано тією мовою на якій розмовляли люди в тій місцевості де ця пісня була написана. Швидше за все пісня була написана малоросійською мовою. Якщо переглянути старий радянський фільм Олександр Пархоменко, то в цьому фільмі цю пісню виконують російською мовою з українським акцентом і використовують у пісні українські слова, порубаних, не приходиться, куля , тужить .
Пісня з фільму Олександр Пархоменко
Пісня «Любо, братці, любо» в українському варіанті була записана етнографом Олександром Грибом більше п'ятнадцяти років тому на півдні України. Насправді "Любо, братці, любо" в оригіналі завжди звучала українською мовою , адже у війську Нестора Махна 98 відсотків бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну і нині є фольклором для анархістів усього світу.
Українська народна пісня
Як батько заграє, - ворог враз ридає;
То іти до кого молодому козаку?!
Червоні ліворуч, білії праворуч,
А я піду до батька на гражданськую війну.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Із валки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткі батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр,
"Висікти сволоту!", цівку плечем впер.
А першая куля, а першая куля
Порснула по мені та спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Вранила коня, ще за світа дня.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
А третяя куля, а третяя куля
Вцілила мене, мого коня нехай мине.
Як терпець урвався - то не налякать,
Тільки б дотягнуться, а на смерть начхать.
Не сумуйте батьку, нічого пенять,
Ті хто виноваті вже навіки сплять.
А що не владнали та не домайстрували
Буде того зілля нашим дітям дорубать.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Годі на сьогодні, браття, храбрувать,
Коні натомились, хлопці хочуть спать.
Нічого не шкода, ні врага-ірода,
Шкода тілько волі та буланого коня.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить,
З нашим отаманом не приходиться тужить.