За спиною пристанки

Не знаю хто автор цієї Білоруської пісні під назвою  «За спиною пристанки»  але колись мені писали, що подібну пісню співали і в  Україні, правда трохи по іншому. 

 

Російський - комуністичний терор в часи СРСР не залишив  байдужим  поетів і простих людей, вони описували своє життя в сибірських концтаборах смерті у своїх віршах і піснях і ці пісні живуть до наших часів.

 

Чужий російський народ  у часи  СРСР  вирішував  долю інших народів світу  і безвинних людей мільйонами відправляв в Сибір на каторгу.  Мільйони людей  в 20 столітті працювали на Росію і освоювали не придатні для життя землі. 

 

Нацисти теж знущалися над людьми і ми знаємо про це,  але нам не розповідали про ті злочини  які робив комуністичний режим.  Нацисти травили людей в концтаборах газом «циклон Б» і мертві тіла палили в крематоріях.  Російський тоталітарний режим  травив людей чадним газом від вихлопної системи автомобіля. Кидали шланг  від вихлопної системи автомобіля  в камеру і чадний газ який виробляє автомобіль вбивав там людей, потім тіла вивозили і закопували підготовлені ями.

  

В Сибірських радянських концтаборах, замість масових розстрілів практикувалося обливання людей водою, арештантів у 35- 50 градусний мороз  виганяли на подвір’я Гулагу  і там обливали водою, через декілька хвилин людина від переохолодження помирала.

 

Про радянський Гулаг можна прочитати в розділі до пісні «Сніги»  

 

Смерть в Гулагу  очікувала  людину на любому її кроці.  Людина могла померти, від голоду,  від хвороби, переохолодження,  людину могли вбити представники  криміналу, людина могла потрапити в списки арештантів які підлягали ліквідації. 

 

В Гулагу  який  був розташований біля села Берелєха  Сусуманського району Магаданської області  до  1949 року було багато поляків, російський тоталітарний режим всіх цих поляків ліквідував.  В бараки кожен вечір, на протязі тижня,  заходив офіцер  НКВС  і називав  поляків по прізвищу.  Розповідав що їх відправляють на батьківщину,  через якийсь час лунали постріли і всі арештанти в бараках розуміли,  що цих молодих людей вже немає в живих.

 

Білоруські пісня. Текст пісні перекладено  українською мовою .

За спиною пристанки і брязкіт дверей у коморах
Матюки конвоїрів і нари одні  на троїх
А  попереду сплять незнайомі опухшії гори
У засніжених   кедрових хутрах своїх 

Я валюся у сніг і лежу у холоднім заметі
Під невільним не жив і померти таким не хочу
Ліпше  от кулі сконать  знерухоміти  на  табірнім дроті  
Ліпше віддати  своє тіло на смерть я хочу 

Поховальною піснею замело  охудшії плечі
Вартовії  на вежах  про теплоє   марить  житло 
І кофта  на дріт  і відчайний скачок у  пітьму
Мій скачок  пітьму  сьогодні скачок на світло

Ви ж рятуйте мене  здерті каторгою ноги 
Замітай завірюха  нині    скривавлений слід
Тут чужинська земля  тут чужії навколо пороги
Тут німіє надія  сказав би напевно поет

Тільки ми не поети ворожою чорною зграєю
Охрестив нас чужинець і з пальцями вирвав перо
Білорусь моя мати   ти чуєш як ми догораєм
І блищить наша  кров на ворожих руках як тавро

Не спиняйтеся люди погляньте  на вашії руки
На долоні сусідів   знайомих  друзей  і гостей
Що спинилися ви  мої ріднії діти і внуки ? 
Що спинилися ви ? Було дома спинитись простіш

Працювати за спиною  хто врятує і хто оборонить
Тут кедрове ярмо   і надії  притемнений дим
Та не знищить  погонею того хто живе під гонінням
Хто несе її в серці, в пораненім серці своїм