Розпрягайте хлопці коні

Цікава історія пісні «Розпрягайте хлопці коні».  Краєзнавець Віктор Яланський у книзі, виданій у 1999 році, «Нестор і Галина, розповідають фотокартки» наводить розповідь Галини Кузьменко  дружини Нестора Махна, що автором цього твору є махновець з Полтавщини Іван Негребицький.  

 

 

Як розповідала Галина Кузьменко, махновська версія пісні трохи відрізнялась, у неї був  завершальний  куплет:

Запрягайте, хлопці, коней

Годі вам вже спочивать,

Та й поїдем із Гуляй-Поля

Щастя й волю здобувать.

 

В цій пісні цікавий  приспів - Маруся раз, два, три калина,  тому я вирішив трохи пофантазувати на тему приспіву. Махновець Іван Негребицький міг обрати для пісні поширене в Україні  жіноче ім’я Маруся, також персонажем для пісні могла послужити отаманша  Маруся Никифорова, яка зі своїм козачим підрозділом входила в склад армії Махна.

 

Отаманша  Маруся воювала на сході України і сучасного Дону,  воювала як проти більшовиків  так і проти  білогвардійців і вона була в той час дуже відомим отаманом в Україні який загинув при невідомих обставинах.

 

Офіційні  версія смерті така:  

Восени 1919 року Никифорова спланувала замах на генерала Денікіна. Вона хотіла закласти вибухівку й підірвати очільника Білої армії, а потім утекти до Польщі для організації анархістської революції. Згідно з офіційною версією її впізнав хтось з білогвардійців, і Марусю арештували.

 

У вересні 1919 року її разом з чоловіком Вітольдом Бжостеком повісили у дворі севастопольскої тюрми за наказом денікінського генерала Слащова.

 

Українська народна пісня

 

Розпрягайте, хлопці, коні

Та лягайте спочивать,

А я піду в сад зелений,

В сад криниченьку копать.

 

Приспів.

Маруся раз, два, три калина,

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

Маруся раз, два, три калина,

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

 

Копав, копав криниченьку

У вишневому саду...

Чи не вийде дівчинонька

Рано-вранці по воду?

 

Вийшла, вийшла дівчинонька

В сад вишневий воду брать,

А за нею козаченько

Веде коня напувать.

 

Просив, просив відеречка,

Вона йому не дала,

Дарив, дарив з руки перстень,*

Вона його не взяла.

 

"Знаю, знаю, дівчинонько,

Чим я тебе розгнівив:

Що я вчора ізвечора

Із другою говорив.

 

Вона ростом невеличка,

Ще й літами молода,

Руса коса до пояса,

В косі стрічка голуба".