Люди як кораблі

Слова і музика:Скрябін

Я не твій брат, ти не сестра моя,         
Ніколи не розказуй мені-хто
І в чому я винен на нашій землі,
Люди,як короблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода.
Глибока і темна до самого дна.
До самого, самого дна.

На глибині, зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось недоплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Постати героями тої війни.
Дуже хотіли вони.

Припев:

А до берега тихо хвилі несуть                      
Поранені душі живих короблів.          
А від берега знов у море ідуть       
Ті, хто вірив і правду знати хотів.

Наш океан, знає більше ніж ми,
Секрети всі у нього на дні,
А ми ходим зверху - великі й малі
Люди, як кораблі.
Гордо пливем, і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилося зло.
І серед вітрів
Ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно

Припев