Ніколи

Люцина Хворост
Люцина Хворост

Пісню «Ніколи» написав польський поет Анджей Власт приблизно у 1930 році. Польська назва пісні «Już nigdy»  Музику до пісні написав  польський композитор Єжі Петербурський. Пісню на українську мову переклала українська поетеса, журналіст і співачка  Люцина  Хворост.

 

 

 

Фрагмент польської версії пісні;

Patrzę na twoją fotografię

Którą dziś przysłałeś mi
I wypowiedzieć nie potrafię
Męki tych ostatnich dni.

Завдяки перекладу Люцини Хворост і її виконанню пісні, ми цю чудову польську пісню можемо чути українською мовою.

 

Люцина Володимирівна Хворост українська поетеса, журналіст, співачка,  народилася  24 грудня 1982 року. Закінчила філологічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та Харківського Українського клубу «Апостроф». До її близького творчого кола входять насамперед такі автори, як Лариса Вировець і Олена О'Лір. Своїми літературними вчителями називає Володимира Базилевського та Ігоря Качуровського, а також Володимира Науменка, головного редактора часопису «Березіль», на шпальтах якого Люцина Хворост з'являється як автор і журналіст починаючи від 2007 року.

 

2009 року записала музичний альбом «Art-cafe Belveder», витриманий у стилі «ретро-шансон».

 

Того ж року вийшла її перша поетична збірка — «Галюцинація», де молода поетеса засвідчила своє тяжіння до класичних форм. Наступним етапом її творчого дорослішання стала книжка «Паперовий кораблик» (2010 року), що містить не лише вірші, а й прозові мініатюри, об'єднані в розділ «Новели і притчі».

 

Наприкінці 2014 року за сприяння письменника і мецената Романа Коваля побачив світ перший ліцензійний музичний альбом Люцини Хворост «Солодко-гіркий романс», зібрання пісень у стилі українського шансону та романсу.

 

 

Слова; Анджей Власт   Музика: Єжі Петербурський

Дивлюсь я на твою світлину,
Ту, що ти прислав мені.
І знов, і знов думками лину
В неповторні наші дні, -
Хоч все минуло, здається,
Я збагнула, здається,
І забула усе.

Приспів:
Ніколи
Не почую тебе й не озвусь,
Ніколи
Не торкну твоїх рук, твоїх вуст...
І знаєш,
Біль розлуки зі мною навік,
Не забути обіймів твоїх
Святість і гріх
Ніколи!
Ніколи -
Як жорстоко це слово звучить!
Ніколи -
Та це правда, а правда гірчить...
Ти щезнув,
Розчинився, як привид, як дим,
І не зможу змиритись я з цим
В серці своїм
Ніколи.

Невже цей слід з душі не стерти,
Слід задавнених горінь?!
Ти був усім - а хто тепер ти?
Тільки спогад, тільки тінь...
Що ж, прощавай, моє кохання,
Моє розчарування,
Палкого серця сон.

Приспів.