Віють вітри

Олександр Корсун
Олександр Корсун

Існує декілька пісень з подібною назвою «Віють вітри»  але ці пісні мають різні тексти. Одну з пісень під назвою  «Віють вітри» використав в своїй п’єсі «Наталка Полтавка»  Іван Котляревський, авторство цієї пісні приписують Марусі Чурай. Дійсно пісню з п’єси «Наталка Полтавка» могла написати лише жінка.

 

Існує інший варіант пісні «Віють вітри»  написав український поет і письменник Олександр Олексійович Корсун.

 

Олександр Корсун народився 8 червня 1818-го року на Таганрогщині, в родовому маєтку Богданівська Антипівка (тоді Ростовського повіту Катеринославської губернії). Рід Корсуна, хоч і був дворянським, походив він із запорізьких козаків. «Я за предками щирий запорожець», - згадував Олександр Корсун у своїх спогадах.

 

Навчався Олександр Корсун у Таганрогській гімназії, яку закінчив з відзнакою. Трохи працював на Таганрогській митниці, а 1837-го року склав іспити на юридичний факультет Харківського університету. Харків тоді був осередком культурного життя всієї східної України, яке зосереджувалося навколо саме Харківського університету. Існував у Харкові і український літературний гурток, членом якого відразу став Олександр Корсун. Душею цього гуртка був Григорій Квітка-Основ’яненко (класик української літератури). Під впливом Тарасових поезій Корсун теж починає писати вірші в народному дусі. Вони не дотягували до рівня Кобзаря, хоча на одну з поезій Олександра Корсуна, «Сирітську долю», чекало велике майбутнє - вона стала народною піснею.

 

«Сирітська доля».

 

Ой у полі вітер віє,

Траву нагинає,

Кобзар сидить на могилі

Та вітру питає:

«Чи не знаєш, буйнесенький,

Де сирітська воля,

Де фортуна, де надія,

Де сирітська доля?»

Вітер йому одвічає:

«Знаю, діду, знаю!

Бачив долю сирітськую

У темному гаю.

Бідна доля! Надавлена

Сирими купками;

А що діти... а ще плаче

Гіркими сльозами!..»

 

Помер Олександр Корсун  25 жовтня 1891 року

 


Українська народна пісня


Віє вітер, віє буйний, Дуба нахиляє, Сидить козак на могилі Тай вітра питає. Скажи вітре, скажи буйний, Де козацька доля? Де фортуна, де надія, Де слава і воля? Йому вітер обвіває, Знаю, ой знаю, Твоя слава козацькая В далекому краю. Твоя доля козацькая Поміж ворогами. Ой сів козак та й заплакав Гіркими сльозами.
Віє вітер, віє буйний, Дуба нахиляє, Сидить козак на могилі Тай вітра питає.