Остання колискова (Голодомор 32-33)

Колись в дитинстві лазив на горищі в одній старій хатині і знайшов цікаву кавомолку. Ця кавомолка була зроблена кустарним способом і була з розміром трилітрової каструлі.  Коли я приніс цю кавомолку додому то мені тоді перший раз розповіли про голодомор 1932-1933 року. Мені розказали що цією кавомолкою мололи не каву,  а мололи листя чи висушене коріння  рослин  з яких робили млинці.

 

 

Пісня «Остання колискова»  чудово передає  нам  ті жахливі події  які відбулися в часи російської окупації . Автором вірша «Остання колискова»  є поетеса Антоніна Листопад  вона як жінка і матір відчула всі жахіття геноциду який влаштував в Україні окупант і це жахіття передала в своєму вірші. 

 

Вірш  «Остання колискова»  був виданий в 1993 році в поетичній збірці «Біла молитва братика».   

 

Українська поетеса Антоніна Іванівна Листопад  народилася 11 жовтня 1941 року  в селі Перекалі у Демидівського районі  Рівненської області.

 

 

Спіте, дітки, спіте, любі.

І не просинайтесь!

 

Вже не буде мучить згуба.

Забере Вас пташка райська.

 

Спіте міцно, спіте, діти…

Янгол божий на порозі.

 

Вже не буде їсти хтітись.

І не будуть пухнуть нозі.

 

Спи, синочку, горе – паску.

Засинай, навіки, доню.

 

То моя остання ласка

З материнської долоні.

 

Натопила маковинням.

Затулила лядку й комин.

 

І в тумані темно – синім

Заспівала колискову.

 

Спіте діти, спіте, любі.

Янгол божий на порозі.

 

Вже не буде їсти хтітись.

І не будуть пухнуть нозі.

 

Спи, синочку, горе – паску.

Засинай, навіки, доню.

 

То моя остання ласка

З материнської долоні.

 

Ще пограймось навперейми.

В прижмурки з бідою.

 

Лельки! Лельки!

 

Заховаємось од неї.

 У сиру земельку…

 

Вже не буде мучить згуба.

Забере Вас пташка райська.

Спіте міцно, спіте, діти…