Мені не спиться нині опівночі

Цю чудову пісню, під назвою “Мені не спиться” написав - український співак, поет і композитор Анатолій Лаврінчук.

 

Анатолій Лаврінчук, народився у 1955 році, в селі Дунайка, на Фастівщині. Батько - Андрій Миколайович - директор Дунайківської початкової школи. Мати -Галина Яківна - учитель математики у Яхнівській школі, також у цій школі навчався сам Анатолій.

 

Сина, батьки, виховували в любові та строгості. Анатолій не підвів батьків, ріс чемним, уважним, закінчив школу із золотою медаллю. Піснями і музикою захоплювався з дитинства. Про своє захоплення музикою і піснями композитор говорив:

 

«Співав я змалечку. Пам’ятаю, років ще з 5 співав з бабусею. Горшки побиті, ложки не помиті… а ми музикуємо. Тож як почав співати, так і не замовкаю»

 

 

Навчався у Київському політехнічному інституті та Національному педагогічному університет імені М. Драгоманова, за фахом - юрист.

 

Про свою освіту сказав так :

 

«Спробував себе і в ролі чиновника, і депутата. Натомість оте співоче начало, яке засвоїв від сільської відмінної співачки, рідної бабусі Параски, перемогло у мені інженера, і чиновника»

 

Пісенні твори Анатолія Лаврінчука, включив до свого репертуару народний

артист України Іван Попович. Композитор поклав ліричні мелодії на вірші

українських поетів Бориса Олійника, Миколи Луківа, Вадима Крищенка,

Олександра Мороза, Михайла Сіренка, Катерини Вишинської, Зої Кучерявої,

Ліни Костенко.

Слова - музика: Анатолій Лаврінчук 

 

Мені не спиться нині о пів-ночі,

В моїй душі виспівує весна,

Як дві зорі іскряться твої очі,

І пломеніє посміх на устах,

Як дві зорі іскряться твої очі,

І пломеніє посміх на устах.

 

Як жив без тебе, я не уявляю,

І кожен день томився в самоті,

Хоч багатьох жінок я зустрічаю,

Та все не ті, не ті, не ті, не ті.

Хоч багатьох жінок я зустрічаю,

Та все не ті, не ті, не ті, не ті.

 

Але нарешті доля посміхнулась,

Зіграла двоє люблячих сердець,

І ти до мене ніжно пригорнулась,

Самотнім дням прийшов таки кінець,

І ти до мене так ніжно пригорнулась,

Самотнім дням прийшов таки кінець!

І пломеніє посміх на вустах.