Хлопці підемо

Після поділу Речі Посполитої  між Росією, Австрією і Пруссією,  русинський - український народ змушений був жити в різних державах. Русини які проживали в Наддніпрянщині жили в країні катів, під новою Російська Імперія.  Русини які проживали в Галичині і потрапили під окупацію Австрійської Імперії  жили у більш менш нормальній країні і навіть мали там  якісь права і якусь  автономію.  Права  русинів за всю історію австрійського правління були офіційно обмежені лише один раз, коли виникла загроза революції. 

 

Автономія в якій проживали  русини в Австрійській імперії  була створена у 1772 -1792 роках  і називалась «Королівство Русі  Галичини та Володимирії»,  офіційно автономія припинила своє існування в 1918 році. Автономія мала свій парламент «Галицький сейм»  який знаходився у Львові.

 

З початком першої світової війни українські політики Галичини змушені були захищати свій край від інтервентів і 1 серпня 1914 року  у Львові було створено «Головну Українську Раду» яка повинна була вирішувати військові питання  і протидіяти російським імперським військам.

Про історичні події  на Карпатській Україні  можна почитати в статті «Які події оспівують в пісні Понад Хустом ворон кряче»

3 серпня 1914 року ГУР звернувся до українців з проханням підтримати  Австро-угорську Імперію в цій війні.  Маніфест який оголосила населенню рада,  інформував народ так  «Війни хоче цар російський, самодержавний володар імперії, яка є історичним ворогом України. Царі російські зломили Переяславський договір, яким вони обов'язалися були — шанувати самостійність України,— і поневолили вільну Україну. Царська імперія протягом трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати поневоленій Україні національну душу і зробити український нарід частею російського народу».

 

4 серпня 1914 Рада прийняла рішення про створення  української військової організації, що одержала назву «Українські Січові Стрільці і вже 6 серпня 1914 року розпочалося створення української армії на Галичині.

 

Самий відомий бій в якому брали участь Українські Січові Стрільці, це бій за гору Маківку, який відбувався з 29 квітня по 4 травня 1915 року.  В результаті героїчної оборони Маківки повністю зірвались стратегічні плани російського командування. Здобуття вершини, що планувалось на  29 квітня, здійснилось лише 4 травня, при цьому були використані усі наявні резерви. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ, і через тиждень змушені були поспішно відступати перед австрійськими підрозділами, що підійшли. Особливою мужністю під час боїв за Маківку відзначились частини Українських Січових Стрільців, що в подальшому відобразилось у народній пам'яті і про цю історичну подію  нас інформує пісня  «Хлопці підемо» 

 

Українські Січові Стрільці воювали під командуванням австрійців до1918 року. Після проголошення створення Західної Української Народної Республіки підрозділи УСС перейшли під юрисдикцію українського уряду і стали основою Української Галицької Армії. 

 

Українська народна пісня

 

Там на горі, на Маківці,

Там ся били січовії стрільці.

 

Приспів:

Хлопці, підемо, боротися будемо

За Україну, за вільнії права й державу.

Хлопці, підемо, боротися будемо

За Україну, за вільнії права.

 

Наші хлопці добре б’ються,

Йдуть до бою, ще й сміються.

 

Приспів:

 

Наша сотня вже готова,

Від’їжджає до Кийова.

 

Приспів:

 

Є в Києві злота брама,

На тій брамі синьо-жовта фана.

 

Приспів:

 

Є у Львові усусуси –

Україна бути мусить.

 

Приспів:

 

А ми хлопці, як ті перла,

Заспіваєм: "Ще не вмерла..."

 

Приспів: