Хлопці підемо

Після поділу Речі Посполитої між Росією, Австрією і Пруссією,  русинський - український народ змушений був жити в різних державах. Русини - козаки  які проживали в Наддніпрянщині жили в країні катів, під новою Російська Імперія. Русини які проживали в Галичині, потрапили під окупацію Австрійської Імперії, жили у більш менш нормальній країні і навіть мали там, якісь права, якусь автономію.  Права  русинів за всю історію австрійського правління були офіційно обмежені лише один раз, коли виникла загроза революції. 

 

Автономія в якій проживали  русини в Австрійській імперії,  була створена у 1772 -1792 роках  і називалась «Королівство Русі  Галичини та Володимирії»,  офіційно автономія припинила своє існування в 1918 році. Автономія мала свій парламент «Галицький сейм»  який знаходився у Львові.

 

З початком першої світової війни, українські політики Галичини, змушені були захищати свій край від інтервентів, і 1 серпня 1914 року  у Львові було створено «Головну Українську Раду» яка повинна була вирішувати військові питання  і протидіяти російським імперським військам.

Про історичні події  на Карпатській Україні  можна почитати в статті «Які події оспівують в пісні Понад Хустом ворон кряче»

3 серпня 1914 року ГУР звернувся до українців з проханням,  підтримати Австро-угорську Імперію в цій війні.  Маніфест який оголосила населенню Головна Українська Рада - інформував народ так   «Війни хоче цар російський, самодержавний володар імперії, яка є історичним ворогом України. Царі російські зломили Переяславський договір, яким вони обов'язалися були — шанувати самостійність України,— і поневолили вільну Україну. Царська імперія протягом трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати поневоленій Україні національну душу і зробити український нарід частею російського народу».

 

4 серпня 1914 року, Рада прийняла рішення про створення української військової організації, що одержала назву - Українські Січові Стрільці, і вже 6 серпня 1914 року розпочалося створення української армії на Галичині.

 

Самий відомий бій в якому брали участь Українські Січові Стрільці, це бій за гору Маківку, який відбувався з 29 квітня по 4 травня 1915 року.  В результаті героїчної оборони Маківки повністю зірвались стратегічні плани російського командування. Здобуття вершини, що планувалось на  29 квітня, здійснилось лише 4 травня, при цьому були використані усі наявні резерви. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ, і через тиждень змушені були поспішно відступати перед австрійськими підрозділами, що підійшли. Особливою мужністю під час боїв за Маківку відзначились частини Українських Січових Стрільців, що в подальшому відобразилось у народній пам'яті .  

 

Українські Січові Стрільці воювали під командуванням австрійців до1918 року. Після проголошення створення Західної Української Народної Республіки, підрозділи УСС перейшли під юрисдикцію українського уряду і стали основою Української Галицької Армії.  

 

Українська народна пісня

 

Там на горі, на Маківці,

Там ся били січовії стрільці.

 

Приспів:

Хлопці, підемо, боротися будемо

За Україну, за вільнії права й державу.

Хлопці, підемо, боротися будемо

За Україну, за вільнії права.

 

Наші хлопці добре б’ються,

Йдуть до бою, ще й сміються.

 

Приспів:

 

Наша сотня вже готова,

Від’їжджає до Кийова.

 

Приспів:

 

Є в Києві злота брама,

На тій брамі синьо-жовта фана.

 

Приспів:

 

Є у Львові усусуси –

Україна бути мусить.

 

Приспів:

 

А ми хлопці, як ті перла,

Заспіваєм: "Ще не вмерла..."

 

Приспів: