Осінній Блюз

Автором цієї прекрасної пісні «Осінній Блюз» є поетеса Світлана  Костюк.  Світлана Степанівна Костюк народилася  30 листопада 1963 року у село Кукли  Маневицького району Волинської області, померла  6 січня 2017 року  у місті Нововолинську.

 

За свої коротке життя  поетеса написала  багато  віршів і книжок.  Твори Світлани Костюк перекладалися англійською, польською, російською, італійською, іспанською мовами. Вона також автор близько 50 пісень, написаних разом з композиторами.

 

 

Особисто мені подобаються її пісні  «Я відпускаю ненависть свою»  «А щастя це просо музика»  «Згораю падаю свічусь».

 

 

Як пригадує автор монтажу кліпу «Осінній блюз» поетеса Світлана Костюк дуже спішила жити,  вона за все дуже хвилювалась. Хвилювалась пані Світлана  за майдан 2013-2014 року, хвилювалась за свою творчість, хвилювалась за наших воїнів які воювали на сході, хвилювалась за своїх дітей, хвилювалась за майбутнє України.

 

У своїх віршах Світлана Костюк  ділилася з нами тим, що сама відчувала, свої думки і почуття вона висловлювала в поезії.

 

Я відпускаю ненависть свою...
Нехай іде...Нехай не повертається...
Любов`ю вищою освітлена, стою,
І Білий Ангел в серці озивається...

Я відпускаю ненависть свою,
Щоб зло корінням в душу не впліталося...
За все плачу добром. І Господа молю,
Аби воно до мене поверталося...

Я відпускаю ненависть свою...
Світ цей Творцем задуманий для щастя.
Тож я страждання всі благословлю
І до людей піду, як до причастя...

 

Якщо прочитати вірш «Я відпускаю ненависть свою...»  то розумієш що такий вірш не могла написати людина яка не відчула  це на собі.

 

Слова Світлани Костюк. Музика Ольги Пенюк- Водоніс.

Виконує Оксана Первова- Рошка.

 

Листопад, листопад, мій осінній маестро…
Зачепилась печаль за сумні журавлині ключі…
Я воскресну, ти чуєш, я все-таки знову воскресну,
І, мов листя пожовкле, свої позбираю плачі…

 
Затремтить, забринить тишина, сивим смутком сповита…
У кленовім мовчанні для серця відраду знайду.
Ще в долонях своїх бережу теплий залишок літа...
І назустріч тобі багрянію, як листя в осіннім саду…

А душа молода... ще бурхлива, як повінь...
І спиняється час, щоб черпнути палкої снаги.
Зачарований вітер відносить у даль мою сповідь,
І осіння печаль залишає мої береги…

 

Затремтить, забринить тишина, сивим смутком сповита…
У кленовім мовчанні для серця відраду знайду.
Ще в долонях своїх бережу теплий залишок літа...
І назустріч тобі багрянію, як листя в осіннім саду