Жити

Слова:Олександр Положинський Музика: Тартак

Жити безжурно стає все складніше, Кров випивають останні новини: Незнайомий герой цей світ залишив, Знайомий герой в бою загинув... Все так і штовхає в безодню депресії, Щоби впав і не виліз із тої прірви. Волає: Приєднуйся до процесії Поховання любові, надії та віри! І, часом, здається, що, ніби, піддався, Плюнув на все, заховався в ілюзії - Та раптом зустрінеш того, хто не здався, І одразу оговтуєшся від контузії!.. Жити приємно, жити потрібно! Вдихати повітря на повні груди! Милуватись красою світанків срібних І знати, що поруч є добрі люди! Приспів: В мене є мрія — це смішно... В мене є друзі — це сильно!.. Хтось каже мені, що я - грішник, Що я помираю повільно... Та я не ведуся, одначе, Мені не уникнути смерті, Коли усміхаюся, бачу Усмішки ваші відверті... Можливо, закину писати, Стану таким, що не пише, А ви розтягніть на цитати Все, що написав я раніше. І хай зараз так недоречно Мене хвиля щастя накрила, Та хтось розпрямляє плечі, А я розправляю крила!.. У списку контактів все більше втрачених, Але душа відмовляється їх видаляти - Хай у серці живуть, і це має значення, Доки пам'ять не прийме цієї втрати... Є за ким сумувати, але є ким пишатись, Є кому перейняти хороші манери, Щоб країну вдягнути у пишні шати Нового часу, нової ери! Давайте жити! Давайте шукати! Давайте ставати кращими! Писати книжки, малювати плакати, Бути знаючими і значущими!.. Всі люди складні, всі люди різні, Але є кому дарувати постійно: Одним — добре слово, іншим — пісню, А декому — просто теплі обійми... Приспів. Час не дарує нам жодної миті повернення, Все, що було, відбуло, поступово розтануло. Ніч промине, Відчиняємо двері нового дня, шаленого, вдалого... А ті, що пішли, стежать за нами, Дивлячись з неба очима зоряними, Хто ми є, якими шляхами Стаємо творцями, жерцями, воїнами?.. Я поживу, я проживу Життя щасливе, яскраве, натхненне. Й нікому з тих, кого я люблю, Не буде соромно за мене!.. Приспів.